Та не потрібен ти мені…
На щастя… чи на жаль?
Вже квіти всі зронили пелюстки.
Муркоче котиком печаль.
Я більш не прагну вороття,
Ні теплих поглядів, ні мрій.
Хоча й згадати не змогла б,
Яким ти був…. моїм?
Так ніжно-лагідно-ласкаво
Зів’яли почуття…
Думки-пелюстки закружляли
І склали слово “забуття”.
26.07.23 ©Ірина Вірна
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
