І темрява накрила мою муку.
Вона зв’язала мені очі і тихо-тихо так шепоче:
«О, люба моя, ти вже тлієш…»
Кохання вбиває твою доброту, він криками тебе лякає.
О, люба моя, він же інший — він добрий, ласкавий, привітний.
Нас закрутила темрява пітьми, ми вже не ті,
але любов у нас — та сама.
Ми розуміємо усі ці помилки, весь гнів,
але ми не справляємося з нею.
Та темна хмара робить помилки —
ті помилки пробачень море коштують.
Насправді винні ми обоє.
Якби змогли ми побороти ту пітьму
та й море тих пробачень —
було б просто морем для кохання.
Viktoria
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
