Закриває сонце кучерява хмара.

Закриває сонце кучерява хмара.
Лине дощ на землю, немов божа кара.
Під дощем холодним долу лист спадає.
Вранці все навколо іній покриває.
Та сьогодні осінь гарний настрій має.
Сонце лист багряний щедро осяває,
Посмішка іскриста теплоту дарує.
Впевнено, рішуче осінь йде, мандрує.
Йде по світу осінь, по містам і селам,
Коли – непривітна, а бува – весела.
Йде, закривши очі, на війни і горе.
Крізь бої, загиблих, що вкривають поле.
Вітер приласкає воїну обличчя,
Котрого ночами мати у сні кличе.
Вже не приголубить, не побачить сина, –
Під дощем осіннім, у полі дитина.
Вранці зійде сонце, росою умиє
Променем погладить, теплом обігріє.
Солдат сотні тисяч війна погубила,
Насмокталась крові, лиха наробила.
Обстріли, ракети, мирний люд страждає.
Тож нема прощення, виправдань немає.
Агресію треба, на корені вбити,
Щоби не кортіло, далі так робити.
Щоб війна по світу, більше не бродила.
Не несла розруху, горя не робила.
Закриває сонце кучерява хмара.
Лине дощ на землю, немов божа кара.
Під дощем холодним долу лист спадає.
І війни на світі начебто немає.
Осіння негода настрій не зіпсує,
Коли Перемога впевнено крокує.

Світлана Сомош