Запах диму

Запах диму — ранку привид,
Сивий попіл на шляху…
Місто мовчки, наче свідок,
Плаче в чорному снігу.

Все, що вчора ще жилося,
Стало пилом і журбою.
Серце б’ється — не здалося,
Хоч земля під пеленою.

Пада тиша між кварталів,
Де колись сміялись діти.
Запах диму — замість кави,
І тривога замість світу.

Та крізь попіл, крізь згоріле
Проросте життя народу.
Бо у серці — не страх, а віра,
І молитва за свободу.