Ранок в хмурості був загадковій,
Зачекався, здавалось, грозу,
Ледь хиталися гілки вербові
В такт тихенькому вітерцю.
Стежки бігли, звивались вологі,
Допивали їх трави росу,
Хвилі ж несли дороги прозорі —
Непомітну ознаку дощу.
Хмурий вечір у вікна постукав
Запізнілим дощем злегка,
Грім котився,
між хмарами грюкав,
Видавався близьким здалекА.
09.07.2925.
Ганна Зубко
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
