Захисникам

Захисникам
Було колись на цій землі добро-
Як благодать, як райська насолода.
Було колись в їхніх серцях тепло,
А ще,з колиски, ще – жага свободи!
Батьківські руки виховали гарт,
А мамин голос залюбив у землю,
Тому, коли прийшла війна – ураз
Тепло перетворилося на кремінь.
Так, мати вклала в душу лиш добро,
А батько серце виховав левине.
Тож буде знищене вороже те кубло,
Бо той, хто взяв меча, від нього й згине!
На полі бою рветься на шматки
Душа титана разом з тілом вражим,
Бо мати вчила: ,,Не вбивай”, а він
Прийшов, той ворог, – значить, тут і ляже!
Клекоче степ, горить від зброї рай,
Та міни, кулі – все для тебе, клятий,
Щоб не ступав, злоногий, у наш край,
Який іздавна славиться завзяттям!
Не буде тут чужинської орди,
Бо так велить титанам дух козацький,
А буде велич, радість, без біди,
Любов, свобода, процвітання, щастя!