За келихом вина зі Смертю

За келихом вина зі Смертю,
Розмова лилася неспішно.
«Скажи, що значить слово жити?» –
Спитала Смерть мене зловтішно.-
«Безмежний спокій я дарую.
Життя –це біг часу невпинний?»
Надпив вино, відповіла я,
Всміхнувшись, ніби то, невинно :
-«Уважно вислухати тишу,
Порозумітися з собою.
Поринути думками в безкрай,
Відмовитися від двобою.
Побачити різноманіття
довкілля та красу природи.
Відчути спокій, рівновагу
та необмежену свободу.
Почути спів пташок веселий,
Та подих вітерця вдихнути.
П`янке, немов вино, повітря
Із насолодою ковтнути.
Відчути легке оп`яніння
І радість, що живеш на світі,
що вірні та надійні друзі
Поблизу, поруч на орбіті.
Послати у безмежність Богу
Подяку за його творіння :
За землю, за життя , за себе,
За світле сонячне проміння,
За усвідомлення буття.
Ось це все – щастя і ЖИТТЯ!»