Не забути твій погляд, не забути вуста
Котрі промовляли безглузді слова
Що треба простіше, не придумуй мотив
А просто посидь, подивись навкруги
Тебе зустрічав, тремтіла душа
Поволі руками тебе роздягав
Вестибюль вже позаду, а далі у зал
Де будеш холодна неначе метал
Тебе не хвилює жоден роман
Хоча обіймаєш як гори туман
Так близько до тебе, ще один крок…
Обірвеш раптово, даруєш урок
На відзнаку з кохання, не претендую
Ще одну спробу в листівці друкую…
Хіба то важливо, що аркуш пустий
Бажання свої, туди запиши
Вечір минає, тебе проводжаю
Дотик руки назавжди пам’ятаю
Холодна та щира – дивна людина
Тріщить під ногами у балерини
Спішу підсвітити бенгальським вогнем
Нашого щастя, стати творцем
Та ти оминаєш, шукаєш причини
Рвеш на шматки красиві картини
До заходу сонця тебе проведу
Чекатиму вранці яскраву зорю!
Бабій Ігор
09.05.2025
Ігор Бабій
