Лихо раптом в тиху ніч стукнуло у двері,
Невже ти до нас віримо й не віримо.
Падав сніг, визирав світанок, весна на порозі.
Скільки років, скільки років, ти сюди дивилася?
Раптом, як у кіно бахнула ракета,
і все зараз нам стало зрозуміло.
Скільки років доля нас гартувала заради битви цієї.
Мерзли ми, десь ми там взялися за зброю.
Усе на світі було не дарма, не дарма було то.
І прийшла, і вповзла, і не чекай подяку.
Без тебе добре жилося нам у цьому світі.
Той, хто вірить, стерпить все, хоч би як життя не било.
Щоб це все, а ми знаємо напевно, не даремно буде.
І як у казці заскрипіли двері,
і усе зараз нам стало зрозуміло.
Скільки років ми тебе здихатись бажали.
Мерзли ми, десь ми там взялися за зброю.
Знає світ, що ця боротьба буде не даремна.
І як у казці заскрипіли двері,
і усе зараз нам стало зрозуміло.
Скільки років ми тебе можемо терпіти?
Мерзли ми, десь ми там взялися за зброю.
Знайте ви, нас чекає тільки Перемога!
С. Клоб (Олійник Сергій)
