килими, килИми,
темнії зплати –
розшматовані зигзаги
в небі…сірі гати.
в небі кинуте лахміттям –
водопадом пада
та стропами від захмар’я
на руїни-мари –
між яких прозорі тіні,
у жалобі лари
(чорні кола під очима,
згорблені у горі).
а у супровід їм почет,
свита у покорі:
спліти, дурні та переступ,
пил та хати чорні.
…але вже крокує літо
кроками неспинна.
і квітують квіти!
та птахи злітають.
вже за обрій манить
день новий незнаний.
я є у якому,
романтик останній…
Онтойя
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
