Дивитися на тебе, коли ще спиш, я обожнюю, Люблю
Зробити дотик, в клоччя рвуть мене омріяні бажання
Як джентльмен, я каву Italiano, для тебе заварю
В черговий раз, зі смаком кардамону і Кохання
Ти спиш, у снах літаєш, така ніжна, незаймана, Кохана
І шовковисте, оксамитове тіло, дихає на повні груди
Щоби тебе не розбудити, я обережно встану, із дивана
Ще не кожний Чоловік до Жінки, зможе чуйним бути
Тихесенько у ліжко каву, принесу для тебе на світанку
На вушко ніжно прошепочу: “Кохана, просинайся!”
Кава в ліжко, поцілунок, для тебе немає щасливіше ранку
Що бачила у снах рожевих?, – “Мерщій признавайся!”
Ти пригубила лише один ковток, і пристрастей вулкан
Потоком лави, що бурлить, нестримно вивергається
Симфонія звучить в тілах, ллється еротичний орган
Спихнули тіла, як сірники й блаженством наповняються
Шалений пульс і венами б’є в скронях наших кров
Одне одного, жадібно ми рвемо, відчуваю на частини
Світанок і пробудження солодке, поцілунки і Любов
Шаленою пристрастю, смак кави і Кохання, лине
М. Т./18.01.23р.
Михайло Тарасенко
