Калина в крові

Стоїть край дороги калина червона,
Листочком шепоче до вітру слова.
Під нею спочила душа непокорна,
Що волю любила, як рідні права.

Калина в крові — не від негоди,
А від тих ран, що лишив свинець.
Вона стала свідком, як діти свободи
Пішли у світанок — у вічний кінець.

І кожна росинка, що з листя стікає,
То сльози землі, що синів не забуде.
Калина в крові — то пам’ять святая,
Що в серці палає й стискає нам груди.

Не в’яне калина під силою рук,
Бо в ній Україна — незламна, жива.
Калина в крові — наш нескорений дух,
То віра, то воля, то батьківські слова.