Калина

Під вікном калина,
Вишня у саду,
Вийду на хвилину,
І піду, піду…
Непомітно сонце
За хмарки зайде,
Під моє віконце
Гроно упаде…
Я візьму в долоні,
До вуст прикладу.
Знов у моїй скроні
Ниє про біду,
Про нестерпне лихо,
Про тугу й печаль…
Зовні гарно, тихо,
Всередині жаль.
Подивлюсь на грона,
Що іще висять,
От би охорону
Десь для них узять.
Та хіба ж можливо,
Щоб , окрім себе
Нас хтось ощасливив?
“Авось” не пройде!
Захищу калину ,
Збережу садок!
З ними я єдина,
Буде в нас все ОК!

A.R.*
10.09.25.