Я пишу картину віршами,
Як художник своє полотно,
І фарбую її кольорами-
Чорно-біла вона все одно…
Хочу синєє небо писати-
Промінь сонця розсіявся знов!
А виходить- ракети, гармати,
Чорний дим та невинная кров…
Намалюю я квітку з-під снігу-
Поцілунок перший весни.
А в очах тільки дрони та МІГи,
Плач людей і руїни в!йни!..
Як мені написати дитинство?!
Передати щасливу цю мить?
Хрест тяжкий у війну материнство-
Не забути цей біль, не простить…
Я пишу і пишу знов картину-
Там дерева, хати і поля,
Там щаслива моя Україна!
А виходить лиш чорна земля…
Та я вірю душею і серцем,
Моя віра- надійний пророк,
Що усім геть усе воздається-
Злом за зло і добром за добро!
Олена Каліман
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
