Прийшла весна, а з нею і надія,
Що знов відродиться дитяча мрія,
Природа пустить зелені сукно,
І сонце тепле зазирне у вікно.
Трима квітневий подих мою душу,
Він омива пустельну сушу.
Я відчуваю смак п’янкий життя,
І гра симфонія сердечного биття.
У землю поринає трав’яна росинка,
Торкається мого плеча твоя сльозинка.
Однак немає більше у тобі журби,
Там в’ються ніжні паростки верби.
Хмаринки створюють чарівні фрески,
І на деревах з листя арабески.
А ми пускаємося у палкий танок,
І плетемо барвистий лагідний вінок.
Ми разом летимо у світ казок,
Аби зробити з джерела гармонії ковток,
Аби прожити юності момент,
Та возвести коханню монумент.
І час зупиниться заради нас,
Щоб ми відчули смак і грацію прикрас.
Нам соловейко оду заспіва,
А шлях до щастя прокладе зоря.
Бахмацький Богдан Сергійович
