Кидаю вірш в безодню інтернету.
Бо зараз не беруть до рук газету.
Я кинула,- і маю сподівання,
Що винирнуть колись мої писання.
Комусь вони прийдуться до вподоби,
Немов яскраві, осяйні оздоби.
Можливо надихнуть когось на вчинок,
На чесний, справедливий поєдинок.
Можливо нададуть комусь натхнення,
Чи надішлють комусь якесь знамення.
Навчать чогось, чи може змінять думку,
Про щось, когось, подію чи придумку.
Так хочу вірити, що це все не даремно,
Так хочеться, щоб все було взаємно.
Кидаю вірш в безодню інтернету,
Написаний у тиші кабінету.
Світлана Сомош
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
