Я знаю — ти прийдеш,
Хоч зараз ти в це не віриш.
Мене не зламав твій холод і гріх,
Бо я сильніша за втрату і ніжність.
Я мовчу, та не значить — забула,
Це мовчання як вітер у серці ночей.
Я ж колись — тебе не розлюбила,
Тож і ти не сховаєшся від власних речей.
Пройде час… і ти станеш на роздоріжжі,
Між тим, що здобув, і тим, що втратив.
І я буду там — не як мрія колишня,
А як правда, яку ти не зміг розпізнати.
Анастасія Бондарєва
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
