Ти залишилася загадкою у сні,
Я все мовчав й нічого не казав тобі…
Я не казав, що так люблю
Той ніжний погляд і невинну посмішку твою.
Коли ж тебе побачу знову,
То серце ледь не проситься на волю!
Та знову тут нічого не скажу —
Я забоюсь і почуттям дороги не вкажу…
Й проблема та, мабуть, в мені,
Що не приборкаю те почуття в собі.
Тому кохайте і кажіть — не зволікайте!
А перший крок завжди складний — це знайте!
Богдан Татаренко
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
