Край сонця і моря
Херсонська земля, колиска полів,
Тепер у вогні, серед болю й жалів.
Край сонця і моря, степів без краю,
Тепер плаче голосом слізного раю.
Вітри сиві, несіть голос правди
Про тих, хто покинув назавжди,
Про те, як борються, серцем міцні,
За кожен куточок, за ночі ясні.
Дніпро вже не тихий, він плаче й ридає,
Але в його плесах відвага палає.
Село за селом, крізь вогонь утрат
Стоїть Херсонщина, наступає кат.
Міцні, як граніт, військові люди,
Не схилять коліна ні вчора, ні всюди.
Вони —- мов коріння, глибоке й міцне,
Та воля до волі —- незламне, тверде.
І ось на цій ниві, де мир панував,
Знов сходить насіння нових сподівань.
Бо знов у пітьмі, крізь попіл і жар,
Палає Херсон, там знову пожар.
Херсонська земля —- ти завжди вільна,
Дніпро і степи, як весна чарівна.
Ми збережем тебе, наш рідний краю,
Бо ти — Україна, тебе я кохаю.
