Криє ворог вогнем смертоносним країну.
Там, де місто було, залишились руїни.
Ще не вмерла країна, в конвульсіях б`ється.
Із останніх сил бореться та не здається.
Кілька років війна пожирає, смакує,
Трощить, чавкає, давиться, горя не чує.
З насолодою їсть. Міста села з`їдає.
Життя й долі людські зі смаком поглинає.
Криє ворог вогнем смертоносним країну.
Хтось подався в світи, залишив Батьківщину.
А вона, мов поранена кров`ю стікає.
Кров`ю тих, хто лишився, її захищає.
На початку війни, світ здригнувся, жахнувся.
Прийняв біженців, потім притих і втягнувся.
Потихеньку готується до оборони.
Якщо ворог порушить державні кордони.
По можливості зброєю допомогає.
Та її все ж замало, її не хватає.
Криє ворог вогнем смертоносним країну.
Захищають сини й доньки дім, Батьківщину.
Боротьба дуже болісно, тяжко дається.
Та країна тримається і не здається.
Оборону, стікаючи кров`ю, тримає.
У боях Перемогу свою здобуває.
