дивлюсь на минуле крiзь темне до краю сьогоднi,
то кров чи вино, або час, що невпинним здається,
нi мрiї, нi дiї – лиш мiцно намолений зводник,
що тягне любовно до смертi жертовноє серце.
вiзьми задарма, та молитви моєї не зраджуй,
нехай вона стане дев’ятою хвилею помсти
що змиє сусiда, як змила водиця каховська
минуле з майбутнiм, мiшаючи в мул їх осяжнiсть.
нехай моє слово навiчно зiйде кропивою
з тих чар невiдомих нi Богу, нi чорту, лиш жiнцi,
мабуть тодi мрiя що наше майбутнє не згине
устромить свiй спис у горлянку ворожого вiйська.
26.06.23
Олена Ришкова
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
