Куди б втекти

Життя стає страшнішим з кожним днем,
Надія, віра і любов зникають,
Красу й добро випалюють вогнем,
І кінець світу швидко наближають.
Ніде сховатися не зможеш ти
Від заздрощів, ненависті і болю,
Ми живемо на світі як кроти,
І проклинаємо свою нестерпну долю.
Так хочеться скоріш кудись втекти,
Щоб не вести років там підрахунків,
Туди, де можна душу вберегти,
Безлюдний острів – кращий із притулків.
І все не так, і мрії не збулись,
Ми скиглимо і виємо безсило,
І вороги ще не перевелись,
І нас життя нічому не навчило!
Побути хочеться весь час на самоті,
Не бачити нікого і не чути,
Щоб впевнитися в своїй правоті –
Що краще від усіх подалі бути.
І поруч любляча людина щоб була,
Яку ти теж кохаєш і цінуєш,
Достатньо, щоб була лише вона,
І що це – щастя, ти тоді відчуєш!
Так хочеться скоріш кудись втекти,
Щоб не вести років там підрахунків,
Туди, де можна душу вберегти,
Безлюдний острів – кращий із притулків.

Віктор Мартинов