Сонце світить, та не гріє,
Вітер дме, а часом, виє.
Небо хмари застилають:
Скупчаться і знов зникають.
Цвіт з дерев на землю ліг,
Ніби той лапатий сніг.
Ті миттєвості цвітіння,
Як фантазії, видіння,
Виникають в голові
І зникають у землі…
Погляд в небесах блукає,
Спокою, тепла шукає,
Не знайшовши, йде у низ,
Там земля, а в ній сюрприз!
Сотні сонць в траві жовтіють!
Квітнуть, світять, серце гріють!
A.R.* 15.04.25
Анна Рузанова
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
