Кружляють птахи в небі,
Їхні пазурі чекають.
По землі простягся білий кришталь,
Із-під якого течуть червоні струмки.
Він не зміг здолати себе,
Але багато хотів.
Його кістки мерзли під снігом,
Немов у мавзолеї без почестей.
Він був кимось, а може й ніким.
Це не має значення.
Природа забрала його в пітьму,
З якої не повернеться ніхто.
Блаженство чи муки?
Знають лише небесні суки.
Цікавішим є процес,
А не завершення.
Це дослівна правда життя.
Vendetta
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
