Дозволь своїм очам легесенько закритись
І відчуєш хвилю радості й зачарування враз.
У щось м’якеньке вдасться мляво закрутитись
Так, що не почуєш більше слів і фраз.
Це безмежна ласка і пір’їнка доброти,
Що часом маску безжалісно з себе скидає,
А іноді дає перемогти
Світлу, яке в душі й у серці запалає.
А що про шматочок безсмертного тепла,
Що у руках надійних ніяк не похолоне,
А що про ласку, яка в полоні зла змогла
Оживити море те, що споконвіків від сліз солоне.
Не забувайте про ці дві перлини,
Які все сяють на морським піщанім дні.
А я все вірю що однієї днини
Вони спливуть, а може, й ні.
Хозяїнова Софія Володимирівна
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
