Я став у дзеркала з журбою
Дивлюсь на себе зі сльозою
Так стало гірко, визнаю
Я сам себе не впізнаю
Голова з роками розумніша
А шевелюра більш рідкіша
І зненацька посиділа
На Чисте срібло збагатіла
Життя так швидко пролетіло
Коли пройшло, не зрозуміло
Не так давно, ще у парку
Ми йшли купатись на ріку
Ми з дітьми там м’яч ганяли
Всілякі ігри там всі грали
І ніби вчора в перший рас
Я йшов у школу в перший клас
Пройшло дитинство ніби мить
Тому життя нас завжди вчить
Треба його нам цінувати
Щоб згодом було що згадати
А коли приходить ностальгія
І у нас у всіх одна є мрія
Але не дано цій мрій збутись
Щоб в дитинство повернутись
Ігор Лівак
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
