Летять снаряди і бомби летять
На мирні міста Украіни.
Люди в метро і в підвалах сидять,
Над ними палають руіни.
Мамо, скажи чи надовго війна?-
Наляканий хлопчик питає.
Мати лиш міцно його обійма,
Що сину сказати не знає.
В трансі молитву шепочуть вуста,
А очі не бачать нічого,
Бо іх пелена із сліз закрива.
Звертається мати до Бога :
– Боже, спаси нас, синочка спаси!
І ручки дитини цілує.
– Зроби щоб війни не було. Зроби!
Хай МИР по планеті крокує!
Вибухи чути і стогне земля.
Зіщулилась мати над сином.
Тілом своім від жаху закрива
Кровинку, свою дитину.
Світлана Сомош
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
