ЛИНЕ ІЗ СЕРЦЯ І МОВЛЯТЬ ВУСТА
Шануймо, плекаймо – за неї вмирають,
За неї ідуть з ворогами на прю,
За неї героїв ординці вбивають,
За неї рідненьку ми з вами в строю́.
Борімось за неї, не даймо убити,
Не даймо її ворогам придушить,
Бо мова вкраїнська завжди́ має жити,
Й не сміймо ворожим сміттям засмітить.
Її солов’їну у серці леліймо,
Неначе святиню її бережім,
Душевним теплом калино́ву зігріймо,
Як маму і тата, у серці носім.
Не даймо над нею потворам знущатись,
Це – нації код, це – любов і життя,
Не сміймо її ми ніза́що цуратись,
Це – роду коріння й душі вишиття.
Її калинову, як скарб, зберігаймо,
Скарбницю замкнім на надійні замки́,
У спадок нащадкам її передаймо,
Немов вишиванку свою́ й рушники.
Хай в світі звучить мелодійна усюди,
Хай піснею лине, хай птахом зліта,
Вкраїнська – найкраща і жить вона буде,
Бо лине із серця і мовлять вуста.
21.02.2024 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024
ID: 1006441
