«Люблю…»

Сьогодні ніжно ти обняв,
Так палко, щиро, мов зізнав.
Я так боялась — ти не прийдеш,
Що серце й душу ти розітнеш.

І знову шепочеш: «Я люблю…»
Та я не бачу в тому сну.
Лунають знов слова, слова,
А в серці — відчай і журба.

Ти руку лагідно узяв,
Та поцілунку не зазнав…
І ти питаєш: «Чи люблю?»
А я у безтямності тону.

Люблю тебе усіма снами,
Горю я довгими ночами.
Ридаю тихо без упину,
Несеш ти радість і руїну.

Та правду вголос не скажу —
Я все кохання збережу.
Бо нам не бути вдвох ніколи,
Хоч серце прагне твого слова.

Люблю тебе, та марно все,
Це почуття — лиш тінь і щем.
Інна