Любов через блокпости
Сховалась ніч в окопах самоти,
Де слово — куля, а мовчання — грім.
Та крізь усі залізні блокпости
Я серцем йду до тебе напролом.
Ти моя зірка в окопному тумані,
Молитва тиха в вирії новин.
Твій голос — наче дотик на екрані,
Що гріє навіть у дощі, серед руїн.
Твої дзвінки — немов маленькі крила,
Несуть мене крізь бурю й холоди.
Любов не згасне, скільки б не носило
Нас між рубежами долі та біди.
Нехай шляхи зрановані й колючі —
Між нами фронт, і танки, і пости —
Я все одно щовечора в обручі
Твоїх думок іду крізь ці мости.
Бо ти — не просто дівчина з світлини,
А сила жити, вірити, і йти.
Любов тримає нас посеред днини,
Крізь сотні кілометрів і злі блокпости.
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
