Як з’ясувалось, в нас різні долі,
Тому я спокійно тебе відпустила.
Ми ішли не разом, хоч йшли по волі —
Ти шукав легкість, я — силу.
Ти був дощем, я — вогнем без світла,
Я — мов причал, а ти — корабель.
Мені треба глибини і правди,
А тобі — ще одне “просто день”.
Тепер тиша не рве мені груди,
Я мовчу — бо немає чого.
Просто знаю: так треба… так буде.
І любов — відпускає того, хто пішов.
Анастасія Бондарєва
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
