Ранок мудріший за ніч,
Ніч чесніша за ранок,
Він залишився з нею віч-на-віч,
І не помітив як настав світанок,
Він говорив десятки ніжних слів,
І обіцяв усе що забажає,
Як тільки ранок на поріг присів,
Він замовчав,він більше не кохає.
Вона стояла у осінньому пальто,
Вона від нього вже нічого не чекала,
Холодний ранок і пусте метро,
Вона сама від себе утікала
Вона повторювала в голові:
"Я не люблю,мені це все здалося",
Та серце все ж перемагало в боротьбі,
Усе що повторяла-не збулося.
Вікторія Голуб
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
