“Літа повернули на Осінь”-
Шепочуть дерева в саду…
Нічого земля вже не просить,
А я вже нікуди не йду…
Коли вона є під ногами,
Між тріщинами на руках-
Це як пригорнутись до мами
І бачить її уві снах…
Прокинувшись, довго мовчати,
Стиснувши повітря в руці
І подумки спостерігати
За шляхом сльози на щоці.
Поглянути в дзеркало пильно
І знов не впізнати себе.
Вдихнути і видихнуть вільно!
Цей сон вже мене не пройме!
Його відпускаю “на воду”,
Нічого собі не беру,
Лиш спокій , лише прохолоду,
Яку відчуваю в саду…
A.R.*
07.08.25
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
