Ось і літо пройшло,
Щось лишило на згадку,
Щось у когось взяло’,
Навело’ десь порядки.
Щось змінило та так,
Що у душу запало,
Що ростило в садах
Не усе те зібрало.
Було літо й нема,
Сіє посмішку осінь,
Зеленіє трава,
Не міняється досі.
ЛистопАдом сипне,
І туманами зиркне,
Й у дощі заведе,
І вітрами ще фиркне.
Пожовтіє трава,
Бур’яни повсихають,
Стане осінь сумна,
Скрізь, від поля до гаю.
Нема щебету там,
Ні грози, а ні спеки,
Перевага вітрам,
Небу, крилам лелеки.
21.08.2025.
Ганна Зубко
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
