Мавка

‎У тихому лісі де тиша шепоче,
‎Там дівчина Мавка гуляє співа.
‎Їй вітер гойдає тихенько волосся.
‎І пісня її лісом лине дзвінка.
‎
‎Вона береже всі дерева і квіти,
‎І всіх подорожніх зустріне вона.
‎Танцює красиво, як полум’я в вітрі,
‎Бо в неї природня і чиста душа.
‎
‎Коли запече у людини скорбота,
‎До лісу прийде,щоб зібрати думки.
‎Підійде до неї стурбовано Мавка,
‎І словом загоїти всі рани живі.
‎
‎Любов Мавки – тиха, глибока, як море,
‎Хто щирий,той зможе відчути її.
‎Бо Мавка красуня – не страх, а опора,
‎Що в лісі живе, там її гарний дім.
‎
‎Та варто людині той ліс осквернити,
‎Як очі у мить запалають вогнем.
‎Вона наче буря здійметься із вітру,
‎І спокій покине нахабних людей.
‎
‎І вже замість пісні, лиш подих тривоги,
‎І усмішка стала як темна роса.
‎Бо хто не шанує закони природи,
‎Того не відпустить додому вона.
‎
‎Не вмовлять її каяття мародера,
‎І серце його не відчує вже сна.
‎Та Мавка не зла – вона помста природи,
‎Вона береже ліс, від людського зла.
‎
‎Та іноді плаче під місяцем сивим,
‎Бо згадує,що вміє щиро любить.
‎Що доля її не родинне затишшя,
‎А віддано й пильно природі служить.
‎