Мати

Тихо мати на порозі,
З нетерпінням сина жде,
Що з війни вже як пів року
Має прийти на кінець.

Але тут його товариш, вірний, сильний побратим,
Тільки лист в руках тримає
І тій мамі мовить з ним:

„Я живий, чекай і далі,
Я приїду на весні.
Дуже хочу обійняти,
Але тут — жахи, жахи.
Дочекайся ти мене,
Я тебе благаю,
Я приїду, обіцяю.“

Тут сльоза вже на щоці,
Мати рукавом стира.
Але мати на весні, на порозі, — вже нема…
Ірина