А Біблія стомилася чекати
І сторінки спилилися давно.
Я знаю – важко гріх свій визнавати,
Хоч каяття пронизує, мов зло.
І свічка прохолола та не гріє,
Немов, душа вже зломана й пуста.
Що з світом цим, скажіть? Нейму я віри,
Та іншої дороги вже нема.
Спаплюжені життєві мемуари,
Для нових – закінчились сторінки.
Немає хепіенду, лише драми,
Що рідні всі здавалися чужі.
Здається не самі, а на одинці
І, наче, не німі, а мовчимо.
Для близького, як вороги-чужинці,
А для чужих братами стаємо.
11.12.2023р.
Аня Бусецька
Анна
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
