Ми з України

Доброго вечора, ми з України.
У нас є і гори, й моря, і рівнини.
У полі пшениця тихенько співає.
Струмочок в степу їй у такт награває,
Десь поряд цвіркун свою пісню завів,
А ліс тихим басом своє загудів.
Пташки цвірічать, десь зозуля кукує
Ритмічно, розмірено дощик крокує.
За обрієм хвиля у морі муркоче,
У горах орел -беркут гучно клекоче.
Вистрибує з моря в повітря дельфін,
Свистить і танцюючи робить уклін.
Країна жила, мов симфонія грала,
Допоки Росія на нас не напала.
Тепер свист ракет, грім розрух, крики болю.
Крокують солдати, готові до бою.
У полі пшениця згоріла дотла.
Не чути пісень і не чути струмка.
Ліс мертвий, обвуглений, пташок немає,
А дощ чорну сажу із гілок змиває.
Пропала симфонія, безлад у звуках.
Вмирає природа, вмирає у муках.
В містах гинуть люди, навколо руїни,
Пре чорна навала на Україну.
Мнуть чоботи ворога шовкові трави,
Руйнують музеї заради забави.
Боронимо землю свою від напастя!
Щоб діти жили і було у них щастя!
Загарбника знищим! Відновим країну!
Доброго вечора, ми з України!

Світлана Сомош