Можливо.?

Можливо зараз я вже щаслива?
Дивно чому ж за вікном злива
Можливо я накручую себе
Може справді я сміюся
Але коли приходжу я вночі
Я остаюсь на самоті
Так тихо, пусто, і думки
Лізуть лізуть що сили
Я їх терплю, кажу «я.. щаслива.!»
«-то чому ти знов одна? Ніхто тебе не любить! хто тебе у буревії до грудей ніжно приголубить?!»
І я задумалася, я знов мовчала
Груди стиснуло мотузкою і не відпускало
Я дивилась в стелю, і тихо текли сльози
А в голові лише лунало
«Гаві ти серйозно?!»
Я обіцяла не плакати, тримати все в собі
Але думки змогли мене налякати
І заставити ревіти до останьої зорі
На ранок, я знову посміхнулась
Наче вночі нічого не було
Я пішла до друзів, жартувала
Можливо все таки все добре?
І я сама собі все понавигадувала
Хоча вже добре знала
Я прийду додому і стане не так яскраво
Стане темно, сиро, і так любові мало..
Ніби я кинута тварина, яка пережила в свої роки забагато
havi