"Молися завжди, у окопі глибокім,
У лісі густому, у полі широкім,
Молюся за тебе і Бога благаю,
За тебе, мій сину, Його умоляю"
Сказала це слізно заплакана мати,
Її син молодий пішов воювати.
Холод в окопах, вогонь там і сталь,
Тяжкою є доля солдатська, на жаль…
І знову під обстріл потрапив солдат.
Тіло болить, а в душі- мов набат.
Дрон прилетів, усе загорілось
Навкруг що було- усе задимілось.
Згадав слово матері, перехрестився,
І щиро Спасителю він помолився,
І знову прильоти, за кожним- новий.
Відкрив очі в шпиталі, слава Богу, живий !
Прийшов ветеран до рідної хати,
Обійняла героя вже сивая мати.
І в храмі поставив свічу: "Ти зберіг,
Спасителю наший, що смерть переміг".
Бірець Роман
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
