Кожен мій крок — як молитва,
Щоб не зникнути в її очах.
Тихо боюся — розтануть в думках,
Слово незриме на серці пече…
Страхом дорогу до тебе плете.
Чую я біль і провину повсюди…
Боюся підвести, боюся забути…
Прошу, подивися в очі мої.
Відлуння молитви своєї шукала в тобі,
Готова молитись, ламати себе,
Щоб знати, що ти помічаєш мене…
Щоб хоч раз погляд теплом обійняв,
Щоб мій страх у надію тебе обертав.
Віддам усі ночі й світанки
За порух руки, за усмішку зранку.
Не знаєш, що мрія моя — обійняти…
Та руки трясуться, як бачу тебе,
Знов страх і провина хапають мене…
Я часом не знаю, що відчуваю…
З-за цього мовчу та міцно тримаю…
Держу я любов болючу до тебе
І в серці ношу. А ніжність німу —
Дарую тобі, навіть якщо твою
Не візьму…
Діана Герасименко
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
