моя душа

Будь ласка, знов засяй, моя душа,
Та вже від слів — не від його.
Любов, що ніжно в серці вигоря,
Залишить спомин — й те було.

Я з перших днів світилась, мов зоря,
Та вже немає — ні його, ні нас.
Ми згасли тихо, як свіча стара,
І час розвіяв наш той час.

Нас більш немає — й не буде вже,
Хоч схожі ми, та все не так.
Його байдужість в серці — як ножем,
А я кохаю, хоч інак.

Я б віддала усе без вороття,
Лиш доторкнутись до душі.
Та вже минуло це життя —
Лиш тиша й спогади малі.

Ми зламали себе, не знаючи кінця,
Не зрозуміли: це — кінець.
Не склеїш більше два серця, два серця,
Де мовчання — наш вінець…

Bohdana Ovramenko