О, якже хочеться подруженьки мої, щоб ви були красиві й молоді, щоб кожній доля усміхнулася для вас, щоб діти і онуки шанували вас.
Ви не журіться, що літа минають і що на серці трішечки печаль і журавлинії ключі журбу наводять і коси вже сивіють – жаль.
А ви радійте, що життя прекрасне, як солов’їна пісня навесні і я довіку буду вдячна долі, яка послала вас мені.
Надія. Антонець
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
