Зійшли з небес у сяйві громовиці,
До внуків рідних, пращури Боги.
Перун ступив аж іскри розлетілись,
Сварог зігрів вогнем все навкруги.
Спустилась Лада ніжна мов веснянка,
Дарує серцю радість і тепло.
А Велес шепче ,ви запам’ятайте,
Що мудрість предків в цій землі давно.
І Рід зійшов та мовив своє слово,
Цініть Роди ,що тягнуться віки .
Він мовив ” Діти пам’ятайте плем’я,
Бо в ваших жилах, наші витоки.
Стрибог підняв долоні над полями,
Пустив вітри щоб думки рознесли.
Нехай у вас не згасне дух й наснага,
Щоб бачили ночами дивні сни.
Згадайте як природу не губити,
Як слово берегти і шанувати кров.
Щоб знову вміти бачити й любити,
І жити правдою, не зраджувати знов.
І їх онуки все підняли очі,
Почули клич від рідної землі.
Боги сказали” Бережіть що треба,
І стане світ яснішим у добрі”.
