У мужні руки він бере гітару
І знов спускається в метро
Аби віддатись музики потоку,
Подарувати нам своє тепло.
І хоч не бачить наших він облич,
Його веде вперед незламна воля,
Він не існує, а мов останній день живе,
Він власноруч обрав щасливу долю.
Симфонія струни дає наснаги,
Він ніби тоне в морі ніжних мрій.
Його жагуче серце так палає,
Що ним побачить навіть в темряві нічній.
І як би тяжко не було,
Хоробрий лицар знов іде до бою.
Бо це призначення його –
Любити світ, себе, і нас з тобою…
Бахмацький Богдан Сергійович
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
