Буває у мене зникають бажання
Мій світ покриває пітьма із думок
Немає вже цілі , і жалю немає
На вулиці сонце , а я весь промовк
Вірші , то є правда, частина тривоги
Можливо натхнення то є почуття
І сам вже не знаю
В думках лиш дорога
Дорога квітуча до дому моя .
Туди де за ставом ховається місто
Знайомі будівлі, лиш люди не ті …
Там бігає хлопчик, веселий та світлий
Як шкода, той хлопчик давно вже не ти !
І стежка до дому, вже часом розбита
А може війною у танці подій ?
І і десь догоряє шахтарський автобус
І десь за кордоном останні роки доживає водій.
А на тих териконах, що горами стали
З них видно було весь Донбас навкруги
Тепер догоряють підпірки та ставні
І є лиш стежинка розбита від часу
А може й розбита давно від війни…
Гридневський Сергій
