Місто золоте, Запоріжжя зветься,
Символ козацького краю, як ніхто інший.
Воно лежить на берегах Дніпра широких,
Де серця українські палають непереборним полум’ям.
Просторий проспект, найбільший з усіх,
Широкий, величний, як лелеки крила.
Тут будинки стоять, мов замки міцні,
І вікна віддзеркалюють сонця проміння.
А гребля – перлина Запоріжжя,
Найвідоміша, як таємниця морська.
Вона тримає води Дніпра на ланцюгу,
І надія на електроенергію розцвітає.
Парки та сквери, зелені оазиси,
Де квіти розквітають і птахи співають.
Тут душа відпочиває, серце заспіває,
А мрії пливуть, наче перлини в річці.
А Хортиця – острів могутній і сильний,
Де козацькі духи літають над водою.
Тут історія живе, час зупинився,
І кожен крок – це зустріч з минулим героєм.
Місто Запоріжжя, як поетичний образ,
В серці кожного українця виписане.
Воно крила дає, надію і силу,
І завжди вірить, що гордість переможе всіх.
