Про славних вітязів пишу,
Неначе живі перед обличчям стали.
Історія життя пролетіла в мить,
Як кінострічка рухається вперед.
Були прості і крутими в суспільстві,
Жили своїм життям.
А прийшла темна година,
Всі воїнами стали.
На захист своєї Батьківщини,
Боролися і боряться з ворогом постійно,
Перепочинку на хвилини не мають,
Бо знають, що сім’я жде повернення їх.
Надією вмирають на полі бою.
Жорстока битва зустрічала нас,
Всі встали на захист рідної землі.
Поля вкриті колосками,
Хлібами нагодуємо народ.
А рядом випалена земля,
Довго лікуватися буде від цих ран.
Руйнування треба зупинити,
Щоб мертвою не стала вона.
По новому відбудувати села і міста.
Щоб лунав спів і радість серед людей.
Всіх шанувати повинні постійно.
Про наших воїнів зберігати пам’ять.
Це наш обов’язок, вибір і життя,
Рух вперед серед народів світу.
Вільні і нездоланний народ України.
Ми любимо Вас мужні охоронці наші.
Дорогою ціною здобули свій скарб.
Життя летить швидше.
І може зупинитися в мить.
Цінуємо і живемо для себе і всіх.
І стараємось душу і тіло положити,
Щоб виросло зерно добра і міцності.
Там де мужній дух народу,
Вся земля барвами грає і радіє.
Кохання вирує в подиху вітру.
І радості не має меж.
Бажання використовувати вправно,
На благо всім суспільства тут.
Надіємось на відродження і миру,
За рівність правах у народі.
Денис Третяк 01.07.2025
Денис
