І знов навчальний рік і знову перший дзвоник,
Нам він у п'яте продзвенить,
Знов бомбосховище,а потім карантини,
І наші діти так звикають жить.
Дорослішають швидко і не знають,
Як просто та щасливо жити,
Вони і ми, до всього ми звикаєм,
Нажаль, нічого ми не можемо змінити.
Колись закінчиться війна,
І пройдуть карантини,
Ми будувати будемо щасливе майбуття,
Ми дякувати Богу будемо щоднини,
Назад у нас немає вороття.
31.08.2025
Оксана Колесникова
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
