Наодинці з собою — то добре,
Із думками в минуле бреду,
Там радію й сумую укотре
Та беззвучну розмову веду.
Зупинилося там щось надовше,
Пролетіло щось, мов, сквозняком,
Поспішаю, побачити б скорше
Знов сім’ю ту і хату з двором.
Зняти клямку із хвіртки,
відкрити,
Біля мальв зазирнути в вікно,
Привітатись із кимсь, говорити,
Буде першим хто з них —
всеодно.
Очі фАртухом мама втирає,
І чоло батько тре рукавом,
Кіт муркоче, вже ласки чекає,
Йде поволі бабуня двором.
Пес виляє хвостом, хлів
відкритий,
Тихо тішаться кури зерном,
Мокрі квіти,сад дощем вмитий,
Висне вечір понад селом.
17.08.2025.
Ганна Зубко
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
